
Із початку лютого у селах Любешівського, Камінь-Каширського та Маневицького районів, що належать до території, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, припинилося гаряче харчування у школах. Згідно із законодавством, діти у державних закладах освіти у цих регіонах, їдять за державний кошт. Фахівці визначають фізіологічні норми, відповідно до віку, перелік продуктів, які забезпечують ці потреби, а вже потім місцеві управління соціального захисту оголошують тендер на постачальника. Відтак школярі мають гарячі обіди. Та другий рік поспіль чиновники наступають на ті ж граблі – тендерна процедура відбувається невчасно і діти не харчуються по кілька місяців.
Ще з кінця січня до депутата Ірини Констанкевич надходили численні звернення від громадян із її округу, у яких просили зарадити проблемі. У Міністерство соціальної політики надіслали відповідний запит. Найбільше людей обурює те, що за «голодні дні» виплачують грошову компенсацію, що, принаймні, уп’ятеро менша від суми, що визначає фізіологічну норму - 8 гривень. За ті гроші аж ніяк дитину не погодуєш – обурюються представники громад Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району. У Пнівному депутат організувала виїзний прийом і запросила керівників районної ради, щоб пояснили людям, чому не оголосили тендерів вчасно.
”Закон про державний бюджет був прийнятий під Новий рік, і нам, щоб розпочати харчування, потрібна була сума. – виправдовується Максим Демидюк, начальник районного управління соціального захисту громадян. – На початку лютого нам прийшов лист від департаменту соціального захисту. Тиждень тому отримали затверджений кошторис витрат. На цей рік 2017, по грудень включно ,виділено на харчування дітей району 46 мільйонів. Наразі створений тендерний комітет. Затвердили план річної закупівлі, визначається вартість харчування однієї дитинки. То дуже трудомістка робота і відповідальна». За словами чиновника, перший досвід проведення тендерів минулого року був надто копітким, були претензії СБУ та фінансової інспекції. Тепер місцева влада дмухає і на холодне.
А діти між тим уже місяць… голодні. Відповідь із міністерства мало тішить – цього року змін не відбудеться, на найвищому рівні лише думають про те, як збільшити компенсацію за харчі хоч би удвічі. А надалі можна запровадити так звану «монетизацію» - віддавати гроші батькам на руки. Ірина Констанкевич сумнівається, що такий вихід врятує ситуацію, адже, на жаль, не всі батьки дбають за дітей так, як належить. Та й нашвидкуруч приготовані бутерброди не замінять збалансованого гарячого харчування.
У результаті дискусій усе ж дійшли до оптимального варіанту, який би міг задовольнити людей. Подібне відбулося із оздоровленням постраждалих від аварії на ЧАЕС – шляхом трьохсторонньої угоди, коли домовляються між собою людина, управління соцзахисту та санаторій. Але такий алгоритм ще потребує чимало допрацювань і юридичних консультацій.
«Ми визначили для себе той напрямок, яким можна рухатись. – підбила підсумки зустрічі народний депутат від УКРОПу Ірина Констанкевич. – Потрібно направити кошти безпосередньо за дитиною, а вже батьки спільно із місцевою владою мають вирішити, хто і як буде харчувати школярів. Якщо це добре виходило у підприємств, що зареєстровані в районі, то нехай угоди укладають саме із тими, хто годує найкраще».
27 лтого 2020р.
Comments