95 сільських шкіл на Волині не мають внутрішніх вбиралень, незважаючи на те, що з 1 вересня в Україні вступили в дію оновлені сучасні державні будівельні норми щодо будівництва та реконструкції навчальних закладів, які передбачають, що у школах обов’язково мають бути облаштовані внутрішні вбиральні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ШКОЛА У КІВЕРЦЯХ: ШУКАЮТЬ КОШТИ НА РЕМОНТ ДАХУ ТА ЗАМІНУ ВІКОН Однак досі приблизно в 10% українських шкіл туалети для школярів розташовані на вулиці. Від такої практики минулого століття потрібно остаточно відходити, переконаний заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Лев Парцхаладзе. Про це йдеться на сторінках газети Волинські Новини № 37 від 20 вересня. У 95 ШКОЛАХ ВОЛИНІ – ТУАЛЕТИ НА ВУЛИЦІ Чиновник переконаний, що забезпечення дітей у школах комфортними та сучасними туалетними кімнатами є не менш важливим, ніж облаштування тепла у класах чи закупівля необхідного обладнання. «Понад 30% вбиралень, що знаходяться в приміщеннях, потребують термінового ремонту. І навіть там, де начебто провели ремонт і зробили все гаразд, часто не ставлять дверцята на кабінки. Або зовсім забувають про необхідність влаш¬тування туалетів для потреб дітей з інвалідністю. Прошу місцеву владу всіх регіонів обов’язково звертати на це увагу!» – наголосив Парцхаладзе. Чи у всіх школах Волині є внутрішні вбиральні? Це питання ми задали Тетяні Соломіній, заступниці начальника управління освіти, науки і молоді ОДА, начальниці відділу дошкільної, загальної середньої та вищої освіти. – До початку навчального року у 95 школах різних рівнів не обладнано внутрішніх туалетів. Порівняно з минулим роком, список скоротився на 11 позицій. Загалом за останні три роки у школах області облаштовано 60 внутрішніх вбиралень. У 2016 році, коли на це було скеровано цільові кошти обласної ради, туалети зробили у 43 школах. Переважно це навчальні заклади, у яких були готові приміщення, але не використовувалися за призначенням. Тобто, вони не потребували будівництва з нуля. Протягом 2017-2018 років облаштували туалети у 17 школах. Цього року мають намір зробити внутрішні вбиральні лише у восьми школах. Щодо шкіл І-ІІІ ступенів акредитації, нині процес відновлення триває у Любохинах Старовижівського району, у селі Гірки на Любешівщині вбиральню добудовують, а в Седлищах – реконструюють. Відсутні внутрішні вбиральні в 11 сільських школах І-ІІІ ступенів, які увійшли в ОТГ. Є такі приміщення, до яких неможливо добудувати санітарну кімнату. Зауважимо, що без внутрішніх туалетів лишилися ті навчальні заклади, де немає підведеної каналізації та води. Тому вирішувати це питання буде громада. За словами Тетяни Соломіної, щоб облаштувати внутрішню вбиральню з нуля, треба викласти 500 тис. грн. У 39 школах І-ІІ ступенів відсутні санітарні кімнати. У 10 навчальних закладах розпочаті роботи або розробляють проектно-кошторисну документацію. У п’яти школах відбувається реорганізація, діток будуть підвозити до опорних шкіл. Відповідно, робити внутрішні вбиральні там не будуть. Одна з таких шкіл знаходиться у селі Дачне Луцького району. Учениця 4-го класу Софія каже, що відсутність туалету в приміщенні створює багато незручностей. Особливо взимку, адже йти на вулицю холодно і можна захворіти. Із Софійкою у школі всього п’ять учнів. Класовод Олена Климчук пояснює, що батьки віддають перевагу більш комфортним навчальним закладам у Ківерцях та селі Прилуцьке. – Односельчани не віддають сюди діток. Хоча село велике і розташоване близько біля Луцька, тут нема пошти, в страшному стані клуб і на волосині тримається школа. У нашій школі нема їдальні, спортзалу, внутрішньої вбиральні. А кожна молода сім’я хоче зручностей для своєї дитини, – констатує педагог. У Ківерцівській РДА кажуть, що будівництво санвузла у цій школі ніхто не розглядає, понад те – її мають намір закрити. Загалом у районі є 10 шкіл, де санвузли на вулиці. – У Дачному залишилося п’ять діток, вона є філією ЗОШ №4 міста Ківерці. Я думаю, з часом, можливо й цьогоріч, нам вдасться їх перевести в опорний навчальний заклад, – розповів начальник відділу освіти Ківерцівської РДА Микола Грибук. НУШ ВПРОВАДЖУЮТЬ, А ПРО ЕЛЕМЕНТАРНІ УМОВИ ДЛЯ ДІТЕЙ – ЗАБУЛИ На тлі області найбільш проблемними районами залишаються Маневицький та Ківерцівський. Народний депутат від округу №23 Ірина Констанкевич вважає, що у цьому є вина місцевої влади. – Про облаштування у школах внутрішніх туалетів говориться не один рік. Обласна рада з ініціативи Ігоря Палиці уже виділяла кошти на облаштування внутрішніх вбиралень. Однак не всі РДА зуміли їх вчасно освоїти. Чиновники не впоралися з поставленим завданням у силу різних причин. І це теж промовистий показник якості роботи місцевої влади, – переконана парламентар. – На території виборчого округу №23 чи не найбільше шкіл, у яких вбиральні на вулиці. Зокрема, у Маневицькому районі 13 шкіл не мають внутрішніх туалетів. Це, звичайно, сфера відповідальності райдерж¬адміністрації. Разом з тим я як нардеп теж сприяла виділенню державних коштів із соцеконому на облаштування шкільного туалету у селі Граддя. Вартість якого виявилася захмарною – один мільйон! Виникає питання до місцевої виконавчої влади, яка готувала проектно-кошторисну документацію та співфінансувала це будівництво, про доцільність таких дорогих вбиралень, з огляду на те, що є ще десяток інших шкіл на черзі. І, до речі, школа в Градиську – рідне село голови Маневицької РДА. Маневицький район – один з найбільших, проблем, звісно, там чимало. І було б правильно, розподіляючи кошти, дбати і про сучасні фасади для шкіл, і про внутрішні вбиральні, адже це все – фізичне і психічне здоров’я наших школярів. До речі, у Камінь-Каширському районі всі школи облаштовані внутрішніми вбиральнями. Туалети у школах невеличкі, але теплі і комфортні. Проблему вдалося вирішити. Ще одне актуальне питання – це впровадження «Нової української школи» у селах. Реформу готували три роки, залучали експертів, вивчали фінський, польський та інший іноземний досвід. Однак, стан українських сільських шкіл з «допотопною» матеріально-технічною базою не врахували. За рік привести у відповідність до вимог НУШ, та ще за умов лімітованого фінансування, просто неможливо, констатує Ірина Мирославівна. – На жаль, існує великий розрив між сільськими і міськими школами. Сільських шкіл в Україні понад 30%. І коли директори міських шкіл нарікають, що їм не дали смарт-дошки, сучасне мультимедійне обладнання, я згадую сільські школи без елементарного – парт, обладнання, їдалень, спортзалів, туалетів, – каже народна обраниця. – Можливо, у міських школах, де багаті бюджети і заможні батьки, впровадження реформи буде більш успішним?! Сільські школи, на моє глибоке переконання, потребують додаткового фінансування і підтримки, бо реформа може зайти в глухий кут.
Читайте новини на нашій сторінці у Facebook
Comments