НАСИЛЬСТВУ НЕМАЄ ВИПРАВДАННЯ!

У сюжеті «ТСН.19:30» народна депутатка Ірина Констанкевич говорила про ефективні рушії протидії домашньому насильству.

За період карантину, через довготривалу ізоляцію та матеріальні проблеми, кількість домашнього насилля істотно зросла. Протягом січня-липня 2020 року число звернень від громадян досягнуло понад 30 тисяч, в 90% випадків страждає від насильства жінка.

Ще в 2017 році було ухвалено законопроєкт, покликаний запобігати домашньому насильству (фізичному, психологічному, економічному, сексуальному). Формами покарання було запропоновано - штрафи, громадські роботи, арешт, позбавлення волі.

Ірина Констанкевич зазнчає: «Потреба осучаснити штрафи постала тому, що штрафи, які були прописані в законопроєкті 2017 року, не відповідають реаліям, непомітні і на них не реагують. З колегами депутатської групи «Партія «За майбутнє» ініціювали законопроєкт, за яким суттєво збільшуються штрафи за насильство вдома. Звичайно, штрафи не допоможуть повністю викорінити домашнє насильство. Тому, до вирішення проблеми потрібно підходити комплексно. Це і збільшення притулків для постраждалих, соціальні і психологічні консультації, і в школах потрібно пояснювати і говорити з дітьми про домашнє насильство, як його ідентифікувати та захищатися. Робота правоохоронних органів має бути більш ефективною. На жаль, маємо ситуацію, що правоохоронці не хочуть їхати на виклики, не реагують або ігнорують. Це необхідно виправляти!»

Законодавчий досвід інших країн у боротьбі із домашнім насильством:

Практика Сполучених Штатів Америки передбачає, що приблизно у десяти відсотках зафіксованих випадків насильства у сім’ї співробітники поліції будуть опрацьовувати подію в подальшому. Це включає одержання від свідків та з інших джерел додаткової інформації для того, щоб заарештувати агресора або застрахувати подальше переслідування потерпілої сторони сімейного конфлікту.

У Великобританії працівники соціальних служб, органів освіти та поліції мають деякі візуальні ознаки ідентифікації можливих потерпілих від сімейного насильства. Наприклад, такі особи відмовляються від спілкування з оточуючими і друзями, тривалий час не виходять з сімейного будинку, практикують пропуски середньої чи вищої школи та навіть роботи; без видимих причин починають проявляти пригніченість або суїцидальні настрої.

Актуальну практику взаємодії поліції з громадою у подоланні проблеми домашнього насильства запроваджує так званий британський "Закон Клер". Так, людина може звернутися в поліцію щоб перевірити чи має новий або існуючий партнер "насильницьке минуле". Поліція зобов’язана провести за такими запитами спеціальну перевірку та поінформувати заявника.

У Німеччині закон "Про захист від насильства" надає потерпілій особі право правової претензії на виділення квартири. Так, у разі заподіяння фізичної шкоди здоров’ю або обмеження свободи, і, за певних умов, у разі виникнення загрози такого порушення суд може зобов’язати кривдника звільнити квартиру незалежно від того, в шлюбі партнери чи ні, і навіть власник квартири, який вчиняє насильство, може бути примусово відселений від жертви.