Іван Тарасюк виріс у селі Залісоче, ходив до Залісочівської школи, потім — Олицької. Він був веселою, компанійською людиною, не байдужий до інших, всюди встигав. Встиг побувати і на Майдані. Але не встиг одружитися, виростити дітей, догледіти батьків до старості. Снайперська куля обірвала молоде життя. Йому було лише 21.
Коли в одного старого повстанця запитали: «Чому повстанський прапор червоно–чорний?», він відповів: «Чорний — це наша Земля, а червоний — це кров Героїв, пролита за її свободу». Саме тому українці вітаються: «Слава Україні!» — «Героям слава!». Одним із них став наш Іван. Його мати та інші матері, коли б знали, куди їдуть їхні діти, сказали б: «Не їдь, сину, можуть убити…». Якби могли вони сказати, то сказали б: «Мамо, якщо не я, то хто? Якщо не тепер, то коли?».
Під час робочого візиту до Ківерцівського району народний депутат Ірина Констанкевич провідала батьків Героя, що проживають у селі Залісоче та разом із родиною Івана побувала на його могилі.
Ірина Констанкевич подякувала батькам за сина-героя і наголосила, що хоч його і сьогодні немає з нами, але допоки всі ми пам’ятатимемо про нього він буде поряд.
Сьогодні у селищі Олика Ківерцівського району стартував футбольний турнір пам’яті Героя «Небесної сотні» Івана Тарасюка. Ідея його проведення виникла недаремно. Іван дуже любив футбол і був воротарем ФК «Олика». Тож його батьки та друзі вирішили увіковічнити пам’ять Героя турніром.
Kommentare