Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради нині працює над законопроєктом №2693 «Про медіа». Проєкт закону має на меті створення єдиної системи регулювання у сфері медіа та приведення українського законодавства у відповідність до Директиви ЄС про аудіовізуальні послуги згідно з Угодою про асоціацію з ЄС та відповідно до стандартів Ради Європи, - повідомляє ІА Волинські новини.
Новий закон по суті буде об’єднувати кілька застарілих законів, які стосуються регулювання різних сфер засобів масової інформації, проте законопроєкт має низку новацій. Аби обговорити важливість ухвалення згаданого проєкту закону й проаналізувати його позитивні та негативні сторони, народна депутатка Ірина Констанкевич 28 січня ініціювала зустріч із керівниками волинських засобів масової інформації. Як член комітету вона є співавтором цього документу, адже долучилася до його розроблення.
«Потреба ухвалення нового закону про медіа викликана вимогою імплементувати наше законодавства у європейське, прописати термінологію і загалом створити базовий закон, який би об’єднав усю медійну галузь», – пояснює парламетарка.
Крім того, у зв’язку з децентралізацією з’явилася нагальна потреба узаконити права та обов’язки медіа в громадах. Також, оскільки держава перебуває в стані війни, виникла потреба чітко прописати діяльність медіа і в цих умовах.
«Але як людина, яка не має досвіду в медійній сфері, я б ніколи не наважилася на такий сміливий крок – щось готувати самотужки, якби не консультація, підтримка і велика допомога журналістів. Величезна подяка Ользі Куліш на етапі творення закопроєкту, яка подала дуже багато раціональних пропозицій в частині мовлення громад, захисту журналістів тощо. Вдячна і журналістам та юристам «Аверсу» і «12 каналу», які також консультували, оскільки знань недостатньо, щоби розібратися глибоко у телевізійній специфіці. Закон направду дуже складний, тому що він є комплексний та стосується і друкованих ЗМІ, і онлайн-видань, і теле- та радіожурналістики, – розповідає Ірина Констанкевич. – А спонукав до цієї зустрічі і розмови допис у Facebook головного редактора «Волинської газети» Володимира Данилюка, сама я, можливо, й не наважилася б. Та слід зазначити, що фокус бачення регіональний і столичний істотно різняться. Столичні журналісти уже запропонували мені своє бачення, тому цікаво почути й думку волинян. Для нас, народних депутатів, це дуже важливо – яка буде позиція журналістської спільноти Волині. Від того буде залежати і наша депутатська позиція – чи нам підтримувати цей законопроєкт, чи нам все ж таки варто йти шляхом подавання правок. Ми готові допрацювати закон і внести правки від групи «За майбутнє» і міжфракційного об’єднання «Велика Волинь».
Голова ГО «Волинський прес-клуб» Ольга Куліш, багаторічна очільниця телеканалу «Нова Волинь» (нині суспільний мовник «UA: Волинь»), яка добре знайома із документом, наголосила на низці недоречностей, неточностей і загроз, які містяться в документі.
«Передбачається, що органи влади, ОТГ можуть укладати угоди зі ЗМІ. Цим же проєктом закону передбачається припинення дії закону про висвітлення діяльності органів влади, самоврядування тощо. Та саме цей закон про висвітлення був основою для таких договірних стосунків. Я просто не знаю, що депутати думають запропонувати органам влади, на якій законній основі мають укладати ці договори з медіа, адже цей інструмент успішно працював і був цілком зрозумілим. Органи влади діють згідно з кошторисом, за бюджетний кошт і на кожну витрату кожної копійки повинна бути законна підстава, а її пропонують вилучити. Може, депутати одразу запропонують якийсь інший механізм, але це може стати проблемою, – пояснює експертка. - Щодо газетярів і змін до закону про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів. Спочатку пропонували нівелювати тезу про цю підтримку, однак зрештою цієї норми нема, тобто державну підтримку ЗМІ лишили, але з низкою правок. Вилучити норму про приміщення, землю, тиражі, тариф на поширення «Укрпоштою». Тобто ці речі треба уважно вивчити. Є й сумнівна норма про те, що Нацрада з питань телебачення і радіомовлення складає список осіб, які становлять загрозу медіапростору України. А це взагалі якесь полювання на відьом, цим повинна займатися СБУ. Благо, депутат-медійник Микола Княжицький пропонує цю норму забрати».
Також Ольга Куліш звернула увагу і на норму про штрафи, якщо онлайн-медіа працює без реєстрації, і про потребу запровадження редакторського контролю, про розширення повноважень Нацради в частині штрафування ЗМІ.
«У законі прописано так, що онлайн-медіа реєструються за власним бажанням, але якщо позиціонують себе як ЗМІ, то повинні реєструватися, інакше штраф», – додає Ірина Констанкевич.
Під час обговорення чимало уваги приділили й урядовому законопроєкту, який вже встигли охрестити законом про дезінформацію. Готує цей закон Міністерство культури, проте у суспільстві уже є величезний спротив щодо озвучених у ньому новацій. Волинські журналісти також вважають цей закон цілком непрофесійним.
За словами редактора «Волинської газети» Володимира Данилюка, в українському медіапросторі дійсно нині маса проблем. «Є сила-силенна ресурсів, які не мають жодного стосунку до медіа, не відповідають за інформацію, яку вони поширюють, справді є багато ворожих ресурсів, – каже він. – Все це правильно, і тому треба наводити лад. Але без поспіху й з належним обговоренням у професійному середовищі».
«Без брому цей законопроєкт читати не рекомендую, – продовжує Ольга Куліш. – Цей закон треба відкинути і забути, адже він не буде виконувати функцію зміцнення інформаційної безпеки України та боротьби з фейками, це буде інструмент боротьби з конкретними людьми та засобами масової інформації. Та ця боротьба у нашому законодавстві є: і в кримінальному кодексі, і в адміністративному, і закрити медіа можна, і покарати за дезінформацію через суд, коли йдеться про захист честі й гідності. Не можна також розпалювати ворожнечу, чи міжнаціональну, чи релігійну. Але ці речі не треба вписувати у медійний закон».
Зі слів головного юрисконсульта телеканалу «Аверс» Тараса Манькута, основною проблемою у реформуванні медіа на сьогодні є несистемність цього процесу.
«Ми маємо один закон про медіа, зареєстрований наприкінці минулого року. Також маємо альтернативний закон про медіа, зареєстрований у січні. Крім того, маємо так званий закон про дезінформацію, який ще не зареєстрований, але проєкт оприлюднений і активно обговорюється суспільством. Так от, ми ще не реформували медіа законом про медіа, як починаємо реформувати ще не реформоване, – міркує юрист. – Маємо дуже багато суперечностей і зрозуміло, що найбільше збурення спричинив так званий закон про дезінформацію, який створює передумови для встановлення цензури і обмеження свободи слова. Але обговорювати зараз його нема сенсу, адже він навіть не поданий у Верховну Раду. А загалом дуже багато медіаекспертів переконані в тому, що закон про медіа в цілому непоганий, навіть автори альтернативного законопроєкту погоджуються з тим, що цей закон є необхідним. Однак мені дуже важко уявити реалізацію деяких його положень на практиці. Адже цей закон розширює повноваження Нацради з питань телебачення і радіомовлення, а саме розширює сферу контролю. Тобто тепер Нацрада буде контролювати ще й друковані ЗМІ та онлайн-видання. Проте Нацрада нині часто не може навіть зібрати кворум, аби вирішувати якісь важливі питання. Маса питань розглядаються дуже довго. Нацрада в нинішньому складі не може впоратися з телебаченням і радіомовленням. Тому мені важко уявити, як Нацрада як регулятор буде давати раду такому обсягу повноважень».
Зрештою медійники зійшлися на тому, що новий цілісний закон необхідний, проте з правками та уточненнями, які самі ж пообіцяли запропонувати народному депутату.
Тим часом, як стало відомо з останніх соціологічних досліджень, 74% українців отримують інформацію з телебачення, 27,5% – з інтернет-видань, 23,5% – з соціальних мереж. В Україні нині існує понад 3 тисячі друкованих видань, але з року в рік їхня кількість зменшується.
Kommentarer