Між сільськими громадами поліських районів та основними лісокористувачами – лісогосподарствами – триває негласна війна. Люди прагнуть знати і контролювати, як і хто здійснює основні та санітарні рубки лісів, скаржаться, що лісівники порушують правила ведення господарювання. Для налагодження діалогу мешканці кількох сіл Камінь-Каширського району (Брониця, Воєгоще, Пнівне, Тоболи) звернулися до народного депутата свого округу. Основні вимоги людей виражали бажання громад зберегти лісові ресурси, використовувати їх раціонально через відміну суцільних рубок, здійснення лише санітарного догляду за лісовими насадженнями, зрубування лише тих дерев, які хворіють, або всихають. Громади хочуть мати чіткий механізм погодження всіх дозволів, аби зупинити масове вирізування лісів з метою його збуту. Робота лісогосподарських підприємств, на їхню думку, зводиться до продажу ділянок немісцевим підприємцям, які винаймають працівників поза громадою, а люди не мають можливості заготовляти дрова, купувати ділову деревину для ремонту чи будівництва житлових будинків, господарських будівель та споруд за доступною ціною. Люди скаржаться, що тепер, як ніколи, виникає багато труднощів у спілкуванні з представниками лісопідприємств.
Лісівники ж пояснюють, що працюють у рамках законодавства, ріжуть ліс лише відповідно до вимог лісовпорядкування, усі необхідні рубки погоджують у сільських радах.
Громади виступають за мораторій на продаж лісу-кругляку за кордон, оскільки це остаточно знищить ліс. Вони також вимагають звернути увагу уряду на переробку, бо навіть найбільш цінна деревина розрізається на палети, що дуже здешевлює її.
Взаємовідносини лісокористувачів і громад не налагоджені, будуються на суперечках і взаємних звинуваченнях, тому найближчим часом представники громади та лісових господарств мають обговорити свої претензії і вимоги за столом переговорів, але вже із конкретними пропозиціями щодо вирішення проблем, що наспіли.
7 березня 2020р.
Comments