top of page

Як реформа вбиває медицину: Ірина Констанкевич пояснила на прикладі райлікарні на Волині


З 1 квітня стартував другий етап медреформи. Лікарні за нових умов повинні підписати угоди з Національною службою здоров'я. Перелік медичних послуг, які держава гарантує пацієнту безоплатно, визначено Програмою медичних гарантій. Однак вартість послуг, визначених у Програмі медичних гарантій, значно нижча від фактичної. Тобто виходить, що чималу суму вартості медпослуг повинен покрити пацієнт, - Волинські Новини.


Про це у своєму дописі в соцмережі Facebook зазначила депутатка від групи «За майбутнє» Ірина Констанкевич.


«Вже вчора під час брифінгу очільник МОЗ заявив, що Нацслужба охорони здоров'я уклала більше 1600 договорів з медичними закладами по всій Україні, 984 лікарні — мають дефіцит. Тобто майже тисяча лікарень у 2020 році отримають значно менше коштів, ніж у 2019 році. За словами Максима Степанова, таке зменшення сягає від 10 до 50%», — зазначила вона.


За новою моделлю – обсяг фінансування кожного окремого медзакладу буде залежати від кількості послуг, які надані пацієнтам. Ще частину коштів лікарні отримуватимуть від органів місцевої влади. Ті вже самі вирішуватимуть, скільки грошей кому надати. Але й тут нині чимало ризиків, адже тільки у 42% об'єднаних територіальних громад створені центри первинної медицини, а заклади вторинного рівня надання допомоги мають лише одиниці ОТГ. Крім того, реформа децентралізації не завершена.


Ірина Констанкевич звертає увагу: головний лікар Маневицької районної лікарні Олег Бегаль у своєму дописі на Facebook детально пояснив, чому ж медреформа знищує українські медзаклади і чому лікарні тепер лишаються без фінансування.


До прикладу, як зауважує Олег Бегаль, «на амбулаторно-поліклінічну допомогу зменшено фінансування на 1 млн 571 тис. грн, у результаті лікарня недоотримала по 9 пакетах медичних послуг 10 млн 885 тис грн, а це і кошти на безоплатні медикаменти, і обіцяна міністерством зарплата медперсоналу та інше».


«Що стосується пацієнтів, нас тупо розвели, бо не за кожним пацієнтом ідуть гроші. Є ліміт. Наприклад, якщо вам потрібна колоноскопія (ліміт 2 на місяць), ФГДС (70 на місяць), то або чекаєте місяць, або офіційно оплачуєте», — зазначає Олег Бегаль.


Приклад Маневицької лікарні — далеко не єдиний, наголошує депутатка.


«Супрунівський» менеджмент призвів до того, що не вистачає коштів на госпіталі ветеранів війни, яких в Україні 30. Невідомо, що буде з хоспісами, психіатричними лікарнями, екстреною допомогою, закривають туберкульозні диспансери. І цей перелік можна продовжувати, і продовжувати. Бо, що наразі буде з лікарнями у регіонах, — сьогодні не готовий відповісти ніхто.


«Разом із колегами з депутатської групи «За майбутнє» ми зверталися із вимогою до уряду про відтермінування другого етапу медичної реформи щонайменше до 1 січня 2021 року. Це необхідно було зробити, зваживши навіть на головний чинник, який нині «паралізував» усі сфери країни, — пандемічний коронавірус. Але урядовці нас не чують. Не чують народних депутатів. Не хочуть чути лікарів. Натомість вперто продовжують імплементувати чужі моделі системи охорони здоров'я, запропоновані ексміністеркою Уляною Супрун, в українську і без цього ледве «дихаючу» медицину. Скільки ще треба аргументів, аби довести — другий етап медичної реформи не працює?!» — обурюється Ірина Констанкевич.

コメント


bottom of page