Сьогодні у Ківерцях вшанували усіх, хто віддав життя в Другій світовій війні.
“Немає української сім’ї, яка не втратила б когось на війні. Моя бабця після загибелі діда у 1943 році залишилася з чотирма дітьми, яких мусила ставити на ноги. Для мене війна ще з дитинства вкарбувалася у свідомість, як нищення людини, держав, націй. Війна – це завжди руїна і смерть... І коли розпочалася нинішня війна, це стало страшним потрясінням. Про події минулого треба пам’ятати. Хоч вони й нагадують пекучу рану. Але добре, що вона болить – тоді ми не забудемо, що таке війна, її катастрофічні наслідки.
Ця колективна пам'ять, її усвідомлення, робить нас людьми, які мають не лише минуле, але й майбутнє", - поділилася своїми думками Ірина Констанкевич.
Пам'ятаємо...